Головна Статті Політика по-українськи 2022 Українська енергетика військового часу: ризики, проблеми та шляхи їхнього вирішення
commentss Cтатті Всі новини

Українська енергетика військового часу: ризики, проблеми та шляхи їхнього вирішення

Фахівці енергетичної галузі проаналізували поточну ситуацію щодо розвитку енергетики в Україні, розповіли про енергобезпеку в умовах війни та ефективні способи вирішення нагальних проблем галузі

10 травня 2022, 20:30
Поділіться публікацією:








Віктор Гольдський: Усім привіт. Сьогоді ми зібралися, щоб обговорити енергетичну безпеку України в умовах війни. Участь у форумі беруть: народний депутат України, голова підкомітету з питань енергозбереження та енергоефективності Сергій Нагорняк, директор спеціальних проектів науково-технічного центру "Психея" Геннадій Рябцев, експерт з енергоефективності в Експертній Платформі з енергоефективності Ігор Черкашин. Модерує форум Віктор Гольдський — власник медіагрупи "Коментарі". 

Українська енергетика військового часу: ризики, проблеми та шляхи їхнього вирішення

Енергетика - фото з відкритих джерел

Про опалювальний сезон 2022-2023 в Україні

Вітаю усіх! Дякую, що знайшли час для розмови. Найболючіше, мабуть, питання, яке зараз не актуальне, але вже за три-чотири місяці ми з ним зіштовхнемося. Як пройти опалювальний сезон 2022-2023? 

Сергій Нагорняк: Нещодавно мав зустріч із міністром енергетики Германом Галущенком. Вчора мав зустріч із головою профільного парламентського комітету Андрієм Герусом. Ми порушували питання, яким чином ми будемо проходити наступний опалювальний сезон. Пан міністр запевняє, що у нас відбувається накопичення вугілля на складах. Понад мільйон тонн станом на зараз вже є на складах. Газ закачується у газосховища і його на сьогодні більше, ніж було у минулому році. Але я б не був такий оптимістичний, адже на Харківщині важкі бої, а ми розуміємо, що газовидобувна галузь зосереджена саме там. Харківщина — лідер з видобутку газу. Чи буде розвиток подій там давати можливість чи навпаки унеможливить видобуток власного газу — зараз складно прогнозувати. 

Також ми зустрічалися з головою "Нафтогазу" Юрієм Вітренком. Він каже, що ситуація складна, що не до всіх територій можливо фізично направити чи аварійну бригаду, чи бригаду газовидобувників. Треба чесно говорити, що ситуація непроста. Але зі слів пана міністра все ж відбувається накопичення газу, міністерство контролює цей процес, радиться щодня з цього приводу. 

Мав розмову з Петром Котіним, головою "Енергоатому". Компанія має паливо, достатньо великий запас на станціях. Вони відмовляються від закупівлі російського палива. Але з його слів, ті касети, які були заряджені паливом до цього, понад чотири роки генерують паливо. І миттєво відмовитись або вийняти паливо — не має жодного сенсу. Зараз "Енергоатом" відмовився від нових поставок. Хоча на складах вони мають запаси російського палива, яке теж планується довикористати. Ситуація хоч і непроста, але повністю контрольована. 

Українська енергетика військового часу: ризики, проблеми та шляхи їхнього вирішення  - фото 2

Що я чую від міністерства і від керівників галузевих підприємств, що зараз найскладніше саме з розрахунками. Ринок просів. Електроспоживання зменшилося на 35%, а це наша генерація і кошти енергогенеруючих компаній. Навіть у ковідний період у нас було максимальне зменшення споживання 5%, і це було боляче. З цих 65%, які залишилися у генерації, розрахунок у середньому 50-55% з генеруючими компаніями. Тому найбільша проблема — відсутність коштів і розрахунків саме з такими компаніями. Щодо газу ситуація з розрахунками схожа. 

Геннадій Рябцев: Тут питань немає. Я переконався в тому, що у нас зберігаються довоєнні підходи до організації роботи, забезпечення потреб споживачів. Взагалі ніхто не збирається фактично нічого робити. Досі йдеться лише про мільйони тонн, кубометри газу, про накопичення.... Справа в тому, чи можна буде все це, по-перше, сгенерувати, по-друге, передати, а, по-третє, спожити. Ще й заплатити за це. Жодних слів про ідентифікування, аналіз, реагування на виявлені загрози безпеки... Жоден з міністрів, керівників органів державної влади про це не говорить. Постійно йдеться лише про те, що у нас є якісь запаси. З нафтопродуктами вже наробили запасів... 20 нафтобаз зруйновано ракетними обстрілами. 

Так само немає жодних обмежень для росіян, аби декілька "Іскандерів" не запустити десь у листопаді в деякі українські ТЕС. І куди ці запаси подінуться?! Туди, де поділися запаси нафтопродуктів... Попри попередження експертів, листи від РНБО, накопичувалися запаси на наших нафтобазах. Думали, що Львова чи до Івано-Франківська не дістануть. 

Віктор Гольдський: Який вихід? Як зробити по-іншому?

Геннадій Рябцев: Існують методики, згідно з якими замість того, щоб зараз проводити повсякденні наради, де заслуховувати звіти керівників підприємств про накопичення чергових кубометрів газу, вугілля, можна дещо змінити. Перше — потрібно скласти реєстр ризиків, які існують зараз. По-друге, треба ризики ці ідентифікувати — визначити, що є вразливим та у яких об'єктах управління. Треба визначити, як можна ці вразливості подолати або зменшити. Після цього розробити перелік заходів щодо кожного з об'єктів управління зі зменшення вразливостей. 

У нас уже не повинно бути централізованого, величезного, як раніше, управління паливно-енергетичним комплексом. У нас не можна буде забезпечити таке регулювання, таке управління. Цей підхід управління шляхом надання доручень пішов у минуле. Треба перебудовувати роботи на те, що головним, чим має займатися зараз Міністерство енергетики — управляти ризиками. Для цього існують всі необхідні методологічні підходи, стандарти управління, методологія аналізу ризиків, стратегія енергетичної безпеки тощо.  

А складається враження, немов у Міненергетики та інших органах державної влади як ухвалили стратегію, так і забули. Це може нам дорого коштувати. Треба переводити енергетику на військові рейки. Але особисто у мене таке враження, що цього ніхто не збирається робити. 

Українська енергетика військового часу: ризики, проблеми та шляхи їхнього вирішення  - фото 3

Ігор Черкашин: Позиція, яку озвучив Сергій, мені зрозуміла. Тут я хотів би додати до того, що сказав Геннадій. Ми повинні були б за результатами 2014-го року , ми мали 8 років для того, аби перебудувати економіку на військові рейки. Після повномасштабного російського вторгення ми отримали гіркий урок, що економіка нерозподілена із збереженням великих централізованих споживачів, систем генерації. Навіть з точки зору відновлюваної енергетики ми витратили ресурси та дали можливість на законодавчому рівні розвитку величезних фабрик сонячних електростанцій та вітряних парків, замість того, щоб саме ці парки розподіляти всією територією та стимулювати державу таким чином, щоб саме розподілена генерація була безпосередньо біля споживача. У першу чергу забезпечувала потреби споживача.

З урахуванням акумулючих потужностей ми лише зараз підписали закон про накопичувачі, хоча, відверто кажучи, ще у 2008 році я пропонував одразу говорити про те, щоб кожна промислова СЕС та ВЕС мала свій накопичувач або була акціонером акумулючої потужності. Тоді мені сказали, що це не на часі, що це лише починає розвиватися. Але в підсумку ми отримали хибну лінію стимулювання відновлюваної енергетики Україну, яку ми сьогодні пожинаємо. 

Тому, додаючи до того, що сказав Геннадій, окрім оцінки ризиків, ми сьогодні маємо говорити, що вона має втілюватися для різних сценаріїв. Хто мені сьогодні може сказати, який сценарій подальшого розвитку подій?! Тобто вторгнення буде зупинене, агресора буде відкинуто за межі держави, або буде позиційна война, яка може тривати протягом усього опалювального сезону з бомбардуваннями усієї території? Або ми завершимо все перемогою та повним розгромом агресора, руйнуванням режиму Путіна? Який сценарій ми беремо за основу? Ніхто цього не може сказати. Тому ризики мають оцінюватися для декількох сценаріїв та має бути розроблений пакет дій для кожного з них. Але у будь-якому випадку нам треба сьогодні відповісти з точки зору опалювального сезону на кілька питань: Скільки біженців, що поїхали за кордон, повернуться в Україну та куди саме? Внутрішні переселенці повернуться чи будуть залишатися там, де вони зараз? Яка кількість тимчасових поселень буде побудована та яким чином вони буть забезпечені енергоресурсами? Якими видами енергоресурів вони будуть забезпечені? Якщо сьогодні виникає надлишок генерації, то як її краще за все використати? 

Безумовно, нам треба зберегти ті централізовані системи в містах, які змогли вижити, та вкласти кошти у їхнє преведення у робочий стан до опалювального сезону. Ми повинні розуміти, що стратегія і тактика мають базуватися на декількох сценаріях та ризиках. Якщо ми не реконструююємо систему взаємовідносин генерації споживання за різних сценарієв, то можемо отримати негативну ситуацію. 

Українська енергетика військового часу: ризики, проблеми та шляхи їхнього вирішення  - фото 4

Сергій Нагорняк. Я хотів би відрефлексувати на своїх колег. З деякими тезами погоджуюсь, а з деякими — ні. В першу чергу я підтримую тези, що у нас має бути план за всіма ризиками. Я не готовий зараз сказати, чи має міністерство такий план. Я думаю, якщо має, то скоріше за все у військовий час вони планами ділитися не будуть. Ми розуміємо, чим більше знає агресор про наші плани, тим більше ці плани можуть бути нереалістичними. Я сподіваюся, що міністерство та кожна генеруюча компанія, включаючи "Нафтогаз", мають такі плани. Якщо ні, у нас є така можливість допомогти. Ми зараз усі об'єднані як на фронті, так і в тилу, в тому числі енергетичному. Тому пропозиція і до пана Геннадія, і пана Ігоря, якщо маєте слушні пропозиції, ми зможемо їх передати у Міненергетики. 

З приводу децентралізації генерації ідея підтримується. Я вважаю її слушною. Вона з часом буде реалізована. Ми бачимо, що на півдні України останнім часом була зосереджена вся сонячна електроенергія. Зараз більшість з регіонів знаходиться або під окупацією, або обстрілами. Наскільки мені відомо, частина з цих сонячних, вітряних електростанцій зараз не працюють, на жаль. Ми розуміємо, чому бізнес йшов у ті регіони, бо коефіцієнт віддачі, роботи інвестицій був вищим, аніж в інших областях. Я теж порушував це питання на засіданні Комітету, коли ми вносили зміни до закону про ринок електричної енергії, підтримку зеленої енергетики. На мою думку, нам треба робити зональний тариф, бо інвестиції достатьно великі і їхнє повернення на південь і північ країни — різне.

Геннадій Рябцев: Я не просто так струшую повітря. Справа в тому, що попит на пропозицію відсутній. Мої колеги та я з трьох сторін намагалися достукатися до осіб, які приймають рішення щодо забезпечення децентралізації, розсередження запасів нафтопродуктів, які в Україні є. Ми стукали впродовж чотирьох тижнів, надсилали відповідні листи...  Реакція на звернення була лише тоді, коли стало зрозуміло, що Російська Федерація спрямовує один із своїх ударів на об'єкти забезпечення нафтопродуктами. Після тижня ракетних атак на нафтобази вже почали реагувати на звернення, які лунали від експертного середовища. 

Що зараз можна зробити. Пан Ігор казав про проблему, коли стимулювалися величезні за площею СЕС та ВЕС. Якби стимулювалося не зведення таких гігантів, а встановлення індивідуальних і колективних станцій відновлюваних джерел, енергетична демократія, зменшення залежності від централізованої подачі електроенергії, тоді б у нас зараз було менше проблем. В тому числі з енергозабезпеченням конкретних громадян, конкретних споживачів. У нас ця проблема досі не вирішена, бо досі стимулюються так звані іноземні інвестори. Де вони зараз? Вони ж не забезпечать енергопостачання у тому числі у постраждалі райони. 

Відновлювальна енергетика в Україні та "зелений тариф" 

Віктор Гольдський: Зважаючи на те, що сказав Геннадій, запитання до Сергія. Коли приймали "зелений тариф", то обмежили права індивідуальних споживачів, скажімо так. Наприклад, у приватному будинку неможливо було поставити сонячні батареї, тільки на землі або на даху. Чи можна зараз внести корективи та надати індивідуальним споживачам і власникам приватних будинків право обладнати їх сонячними батареями чи вітряки поставити? 


Сергій Нагорняк: Чому так зробили, коли вносили зміни до законодавства. Є ряд приватних підприємців, бізнесменів, які намагалися видати відносно великі станції під виглядом маленьких. Купувалася в якомусь селі стара хата і біля неї ще десяток сусідніх. У наших селах є така проблема, що там, на жаль, до війни було багато порожніх будинків і цим користувалися. Аби унеможливити обхід закону, була внесена така правка. 

Чи готові люди станом на зараз встановлювати сонячні чи вітрові станції... Суспільство розуміє, що країна знаходиться у стані війни. Як приватні підприємці, так і великий бізнес зараз не поспішають інвестувати у будь-які проекти кошти, бо ніхто не розуміє, яка буде ситуація.  

На мою думку, яку не всі пітримують, у військовий час та на дев'ять місяців після завершення війни призупинити дію "зеленого тарифу" та відпустити в ринок генеруючі компанії. Сьогодні фактично ми лише накопичуємо борги, за які потім доведеться розраховуватися. Ситуація дуже не проста. 

Я не впевнений, що парламент підтримає таку ініціативу, але розмови про це ведуться і серед керівників, які мають до цього стосунок. Якщо не буде обстрілів у центральних регіонах, а банки зможуть кредитувати відновлювальну енергетику для домашніх господарств, тоді домогосподарства будуть інвестувати. Навіть у тих умовах, без змін законодавства. В іншому випадку, накопичені людьми кошти проінвестуються, наприклад, у сонячну електростанцію. 

Українська енергетика військового часу: ризики, проблеми та шляхи їхнього вирішення  - фото 5

Ігор Черкашин: Пане Сергію, ваша пропозиція з приводу призупення виплат за "зеленим тарифом" дуже правильна, на мій погляд. Та політика, яку сьогодні НКРЕКП намагається провадити, це пряма загроза накопичення дуже великих боргів, які, на жаль, не будуть виплачені. Я вважаю, тут має бути комплексне рішення вашої законодавчої ініціативи. Перше — дійсно призупинити виплати за "зеленим тарифом", а друге — прологнувати закони України щодо "зелених тарифів" на термін дії військового стану після його завершення. Таким чином ми зможемо дати можливість інвесторам, в першу чергу приватним підприємцям, підтримати свою країну. Єдине, що може стримувати таку законодавчу ініціативу, це кредити, які взяли приватні особи на створення станцій. Якщо людина взяла кредит, особливо у державному банку, то принаймні треба зобов'язати ці банки хоча б один кредит на приватну фізичну особу заморозити за виплатами відсотків.

Я пропоную перейти до енергоефективності та звернути увагу колег на постанову Кабміну від грудня 2021 року про енергоменеджмент у центральних органах виконавчої влади. Це дуже важлива постанова, яку на жаль, сьогодні не дуже поспішають реалізувати у великих міністерствах. Там, де велика інфраструктура, де треба керувати споживанням енергосурсів. Енергоменеджмент — система управління, яка дозволяє оптимізувати споживання енергоресурсів. Він дозволяє стати бар'єром виникнення нових проблем, наприклад, у тому ж поселенні переміщених осіб, для того, аби оптимізувати відновлення економіки, зрозуміти, у якому напрямку її краще за все будувати, щоб вона була найменш енергозатратною. 

Тому я б просив Сергія, як депутата, направити листи у всі центральні міністерства, включно з МОУ, МВС, МОН, Мінекономіки, МОЗ. У міністерства, які мають максимальну кількість власних або підпорядкованих об'єктів, які потребують негайного енергоменеджменту. 

Українська енергетика військового часу: ризики, проблеми та шляхи їхнього вирішення  - фото 6

Проблеми та загрози енергетичної галузі країни

Віктор Гольдський: Енергоменеджмент — це класно, але перед цим треба окреслити проблеми. Пропоную почати з атомної енергетики. Вона найдешевша, ми маємо достатній ресурс...Але є проблема, наскільки мені відомо. Всі накопичувальні системи були російськими. Ми купували їх, а відходи атомної енергетики надсилали до Росії, де вони зберігалися. Наскільки мені відомо, розмір американських та російських циліндрів різниться, а шахти наші заточені на російський розмір... 

Ігор Черкашин: Те, про що ви зараз говорите, і є першим розділом енергоменеджменту — аналіз. Тому без нього ми не можемо обійтися, ми маємо негайно запустити енергоменеджмент, щоб розробити план дій, вивчити як його реалізувати тощо. 

Сергій Нагорняк: "Енергоатом" відпрацьоване паливо вже не відправляє до РФ. Компанія не сплачує вже жодної копійки Росії за зберігання і переробку цього палива. Довгий час ми сплачували великі суми, близько 150 млн долларів на рік. "Енергоатом" має свою стратегію розвитку і протягом останнього року, можливо, навіть 2019-2020 років, компанія проводила диверсифікацію і частина блоків вже працювала на американському паливі Westinghouse.

"Енергоатом" чудово розумів, що загроза вторгення існує, і відмова від російського палива повинна була відбутися. На жаль, це не відбулося так швидко, як нам би хотілося. Але сьогодні компанія проводить перемовини з США, Великобританією, щоб використати уранову руду, збагатити її в інших місцях та повністю відмовитися від російського палива. В компанії достатньо фахівців, є чітка стратегія, працює енергоменеджмент. Єдина загроза компанії — те, що сьогодні на одній із атомних електростанцій знаходяться окупанти. Станом на зараз там працює два енергоблоки.

На сьогодні в Україні профіцит генерації, адже сильно впало споживання. Тому, на мою думку, вихід в галузі енергетики має бути такий: в першу чергу ми маємо зробити все можливе, цим займається зараз "Укренерго", і міністерство долучене. Я знаю, що планується відрядження міністра енергетики і керівника "Укренерго" до Польщі, де будуть домовлятися про найшвидше відкриття лінія, аби експортувати електроенергію могли не лише приватні, а й державні компанії. В найближчі тижні парламент має проголосувати зміни до закону, щоб дозволити всім державним компаніям продавати свою електроенергію до Європи. Це дасть можливість збалансувати фінансово енергетичну галузь.

Українська енергетика військового часу: ризики, проблеми та шляхи їхнього вирішення  - фото 7

Віктор Гольдський: Таке питання. Ви говорили про профіцит, але основна проблема у споживанні електроенергії грунтувалась на недостатній кількості ліній електропередач. Наприклад, така проблема дуже гостро стояла на Рівненській атомній електростанції, поки лінію, яка допомогла спожити виробленії електроенергії більше на 30%, не "кинули" на Київ. Чи не треба нам сконцентруватися на тому, аби будувати лінії електропередач? 

Сергій Нагорняк: Я з вами не погоджусь, проблема в іншому. Насправді там, де споживалася електроенергія, вона у повному обсязі забезпечувалася "Укренерго". І не було жодного випадку, щоб за можливості приєднати те чи інше підприємство цього не робили, бо не було потужностей. Мені таких випадків не відомо. Навіть сьогодні після того, коли у Київській області величезну кількість ліній було пошкоджено, приватна компанія ДТЕК доклала максимум зусиль і кинула всі сили, аби відновити подачу електроенергію у кожен населений пункт регіону. Питання в тому, що нам зараз потрібно профіцитну енергію продавати за валюту і збагачувати країну валютною виручкою. 

Геннадій Рябцев: По-перше, програма диверсифікації палива на атомних електростанціях працює вже понад 10 років. У планах було забезпечити щонайменше 50% постачань свіжого ядерного палива від компанії Westinghouse. Оскільки після 2014 року ми перебуваємо у стані війни з Росією, нехай не оголошеної, то роботи в цьому напрямку було прискорено. Було створено запас свіжого ядерного палива, який було доведено до 18 місяців. Тобто зараз існує ще запас палива для українських атомних станцій. По-друге, було попередньо погоджено з компанією Westinghouse, що американська сторона, у разі виникнення проблеми з постачанням російського палива, розширить власне виробництво і забезпечить через 18 місяців після початку використання резервного палива, збільшення постачання, усі атомні електростанції в Україні. 

Були проведені усі необхідні роботи, щоб адаптувати українскі енергоблоки до альтернативного ядерного палива. Проблема, звісно, полягатиме в тому, що ми потрапимо у стовідсоткову залежність від одного постачальника — Westinghouse. Якщо зважати на ті плани, які були нещодавно були оголошені у Мінекономіки, щодо плану відновлення економіки України після війни, то там зазначалось у тому числі про побудову нових енергоблоків. Це, скоріше за все, будуть енергоблоки, збудовані за технологією малих модульних ядерних ректорів. Відповідні меморандуми в цьому напрямі було підписано зі щонайменше двома компаніями, які зараз розробляють на ліцензують такі технології. 

Українська енергетика військового часу: ризики, проблеми та шляхи їхнього вирішення  - фото 8

З огляду на це, станом на зараз основною проблемою є існування небезпеки для південних атомних станцій, які захоплені російськими військами або під загрозою потрапляння ракет. 

Дійсно, існують плани щодо експорту електричної енергії Рівненської станції у країни східної Європи. Власне кажучи, це вже давно планувалося, пропозиції лунали, і вони отримали після експериментальної синхронізації нашої енергосистеми з енергосистемою континентальної Європи, вже реальних обрисів. Зараз відбуваються перемовини щодо повної реалізації саме такого плану для покращення фінансового стану енергетичної галузі.

Що робити, аби підвищити енергонезалежність та енергобезпеку країни у період війни

Віктор Гольдський: Нещодавно у нас був форум за участі Кучеренка Олексія, першого заступника голови Комітету з питань енергетики та ЖКГ, і він категорично проти того, аби Україна вступала у Третій енергетичний пакет, бо вона до цього не готова. 

Геннадій Рябцев: Дійсно, Україна не готова. Енергетичну стратегію ухвалили, але у повному обсязі не реалізували. Потрібно ухвалені документи реалізовувати, а не розпочинати підготовку нових. Замість того, щоб реалізовувати розроблені плани, проти яких ніхто не виступав, вирішили розробляти нову стратегію до 2050 року. 

Сергій Нагорняк: Я готовий стати вікном можливостей, щоб ми зі слушними пропозиціями змогли достукатися у потрібні кабінети. 

Віктор Гольдський: Щодо вугільної складової. На скільки реалістично тому ж Павлограду виробляти, поставляти вугілля? Із вигодою і для держави, і для ДТЕКу. Наскільки я знаю, ДТЕК хоче експортувати, держава — затримати вугілля. Тоді у ДТЕК говорять: "дайте нормальну ціну, тоді ми вугілля залишимо". Прокоментуйте , будь ласка. 

Ігор Черкашин: Я б хотів озвучити дві тези. Перше — українське вугілля на експорт за цього вмісту сірки.... За європейськими нормами це точно не позиція для експорту до країн Європи. З точки зору вертикально інтегрованих компаній, як ДТЕК, який має своє вугілля і власну генерацію, продається високотехнологічний продукт, яким є електроенергія, це найбільш оптимальна лінія поведінки. Що стосується поставок вугілля на державно-генеруючі потужності, тут залишається питання... Все буде залежати від того, за яким сценарієм у подальшому будуть розвиватися військові дії. На жаль, видобутку західної України нам не вистачить, щоб забезпечити потреби "Центренерго". Тому нам у будь-якому випадку потрібно вирішувати питання з "Павлоградвугіллям", "Добропіллявугіллям". Але знову-таки, ми не знаємо, як можуть розвиватися події. 

Другий момент, що буде з вугільною генерацією за найгіршого розвитку ситуації. Яким чином може доставлятися вугілля на генерацію, якщо, не дай Боже, буде втрачене добування вугілля у Павлограді. Через Одеський порт ми в такому випадку навряд зможемо доставляти вугілля... Нам треба бути просити тих же поляків транзитом пускати вантаж через польські порти, щоб далі передати залічничним транспортом. Враховуючи, що залізнична лінія перевантажена як пасажирськими перевезеннями, так і потоками вантажів, додаткова наявність там залізничних складів з вугіллям ще більш погіршить ситуацію. Для вугільної генерації дійсно треба розуміти, як вона може працювати. 

Якщо згадати досвід роботи енергосистеми за відсутності взимку 2009 року газу, коли Росія повністю перекрила вентиль, то резервні паливні господарства на мазуті дуже допомогли нам пройти кризу. На жаль, з 2009 року резервні паливні господарства були майже всюди порізані... Не знаю, чи можемо ми їх відновлювати. Мазут, на відміну від вугілля, набагато стійкіший до зберігання. Хоча і небезпечний з точки зору централізованого зберігання і можливості потрапляння боєприпасів. 

Безумовно, нам треба говорити про енергетику військового часу та децентралізацію, маючи аварійні системи генерації. Можливо, підготовка вугільної генерації до можливої роботи з мазутом, бо всі ці блоки мають додаткові газово-мазутні пальники. Я не знаю, чи розглядає такий варіант міністерство... Дуже багато питань, які потребують роботи централізованого штабу енергетичної галузі. 

Віктор Гольдський: Хочеться почути від вас одну-дві пропозиції, що вкрай необхідно було б зробити, щоб підвищити енергонезалежність та енергобезпеку країни у період війни. 

Українська енергетика військового часу: ризики, проблеми та шляхи їхнього вирішення  - фото 9

Геннадій Рябцев: На жаль, у нас немає зараз виробництва переробки нафти. Тому виникає питання, де брати мазут. По-друге, той мазут, який є у Польщі, з сіркою менше за 1%, настільки дорогий, що навряд чи ним можна щось замінити. 

Щодо вугілля. Перше, що нам потрібно, чого досі немає, — баланс. Ми досі не знаємо, скільки й кому потрібно енергетичного вугілля. У нас навіть у статистиці немає відповідної статті. Також ніхто не може сказати, хто може забезпечити ці обсяги. 

Якщо говорити про Міненерго та шахти, підпорядковані йому, хоча б одну з трьох концепцій роботи треба обрати. З тих 33 шахт у найкращому випадку треба було лишити близько трьох-чотирьох, де зосередити ресурси. Інші треба було позакривати з реабілітацією працівників. Тим паче, що їм зараз буде чим зайнятися, крім того, чим вони займалися у шахтах. Буде створено велику кількість робочих місць на відновлення. Цю концепцію треба реалізовувати вже зараз. 

Треба ідентифікувати загрози, визначити вразливість усіх об'єктів, розробити плани нейтралізації загроз за різних сценаріїв розвитку ситуації. З цього потрібно розпочати роботу Міністерству енергетики. Воно має формувати політику, а політика у паливно-енергетичному комплексі під час війни — не сформована. Навіть уявлення про таку політику відсутнє. 

Ігор Черкашин: Я хотів би приєднатися до Геннадія та додати, що виконавши всі аналізи, плани та пропрацювання сценаріїв розвитку подій, ми паралельно маємо створити загальнодержавну систему енергоменеджменту. Як інструмента реалізації того, про що говорив Геннадій. Це потрібно реалізовувати, починаючи від відомств, закінчуючи містами та підприємствами. Це не має бути "для галочки". На жаль, загальнодержавний менеджмент старого адміністративного зразка був свого часу зруйнований, відтворювати його не має сенсу.  Але найголовніше, я не бачу, де знаходиться той штаб, який приймає рішення, яка економіка буде в Україні після завершення війни. Або якою буде економіка у випадку тривалої агресії. 

Нам треба вже прийняти рішення, яку економіку ми маємо будувати. Вона повинна бути децентралізованою, захищеною та максимально інтегрованою у всі громади. Чим більше буде мікро-економіки, тим країна буде стійкішою з точки зору як економічних результатів для окремих громад, так і стійкості за питаннями безпеки. 

Віктор Гольдський: Дякую, що знайшли час взяти участь у нашій бесіді. 

Раніше на порталі "Коментарі" - Житлово-комунальні послуги під час та після війни: справедливі тарифи, списання боргів та опалювальний сезон. 


Читайте Comments.ua в Google News

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб першими дізнатися про найважливіші події!


Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту і натисніть Ctrl+Enter.
Джерело: https://comments.ua/
comments

Обговорення

Новини

Підписуйтесь на повідомлення, щоб бути в курсі останніх новин!