Стабільність банківської системи України під час війни: ситуація на ринку сьогодні та плани на майбутнє

"Банківська система — кровоносна система країни. Нам її в жодному разі не можна знеструмити"

Віктор Гольдський: Добрий день. Сьогодні ми зібралися на форум за умовною темою "Стабільність банківської системи України в умовах війни". У нашій дискусії беруть участь член Наглядової ради Національного банку України, Голова комісії з банківського аналізу Українського товариства фінансових аналітиків Віталій Шапран, заступник голови Правління "Укрексімбанку" Світлана Монастирська та фінансовий аналітик з банківської справи Василь Невмержицький. Вітаю усіх! 

Банківська система України - колаж "Коментарі"

Стабільність банків у 2022 році під час війни. Чи є ймовірність, що деякі банки підуть з ринку з об'єктивних чи суб'єктивних причин? Та як це може відбитися на ринку в цілому? 

Віталій Шапран: Я думаю, якщо брати попередні дані за аналогічний період, коли у нас були військові дії на Сході, то банки пішли з ринку. Тому можливість така залишається зараз. Нанесена дуже велика шкода інфраструктурі в різних областях України. Ми бачимо, що деякі бізнесу просто знищені. Я думаю, що будемо робити трохи пізніше аналіз — які втрати заставного майна, які втрати, пов'язані з кредитуванням. Але якщо і будуть якісь дефолти банківські, то я очікую, що це будуть невеликі банки, можливо, регіональні, десь один-два. Але станом на сьогодні мені невідомо, що такі банки є, що вони зверталися за допомогою до НБУ. Це мое припущення. В нас війна ще не закінчилася і ми не знаємо, де вона зупиниться. Тому такі очікування є. 

Віктор Гольдський: Ви кажете, що банки не зверталися за допомогою. А на сторінці Нацбанку була інформація, що з початку війни вже 14 банків отримали рефінансування. 

Віталій Шапран: Рефінансування це не проблема з капіталом. Це просто підтримка ліквідності. Я взагалі не розглядаю це як якийсь сигнал для негативних висновків. 

Віктор Гольдський: Але ще були змінені нормативі щодо банківських резервів. Вони йдуть у пасиви. Тому банки за березень, наприклад, відзвітували про зниження прибутковості або взагалі про втрати. 

Віталій Шапран: Це очікувана ситуація, бо те, що у нас відбувається з кредитними портфелями... Звісно, будуть зростати резерви за кредитними операціями і збитки. Буде зменшуватися прибутковість. Припущення, що щось погане може бути з позичальниками може мати місце. 

Світлана Монастирська: У 2014 році дійсно пішла велика кількість банків. У тому числі, бо був новий голова Національного банку з новою політикою. Я не впевнена, що ті проблеми, які у нас були у 2014 році, можна порівняти з тими, що відбувається зараз. Поки що ми можемо, напевно, спиратися на наш досвід 2014 року, бо іншого у нас немає. 

Але з іншого боку, може, й добре, що у нас був коронавірус. Адже за останні два роки ми всі дуже гарно навчилися працювати. Ми всі підтягнули свої додатки, можливість працювати з будь-якою точки світу та по-іншому обслуговувати клієнтів, ніж, наприклад, у 2014 році. Тому ковід та відсутність нас на місцях навчили нас працювати якісно по-іншому. 

Хотілось би відзначити круту політику НБУ у цей час, дуже швидку реакцію щодо валютних обмежень. Завдяки тому, що було зроблено у перші дні та тижні війни, вдалося втримати курс. Я вважаю, що Нацбанк зіграв ключову роль в житті банківської системи. 

Ще один момент. Я знаю, що у різних банках зараз по-різному поводять себе фізичні особи. У деяких, наприклад, державних банках невеликий відтік депозитів, а у деяких — відтік величезний. Говорила з казначеями із першої, другої, третьої десятки. І дуже різні у всіх відсотки щодо відтоку коштів фізичних осіб. Від цього буде дуже багато залежати. Нацбанк, звичайно, може підтримувати ліквідність тощо... Але те, що піде з ринку декілька банків — 100 відсотків. Я дуже сподіваюся, що це не будуть великі банки.  Я вважаю, що зараз не можна нічого розкачувати, треба утримувати курс, заспокоювати людей, тримати валюту. Зараз всі картки доступні, розрахунки доступні, готівку можуть отримати у великій кількості відділень. Немає приводів для паніки. Дуже важлива правильна політика журналістів у тому числі, обговорення банківської спільноти, що треба тримати гроші в банках, це безпечніше, ніж вдома. Чим більше люди знімають коштів, тим менше стабільна банківська система. 

В університеті мені колись сказали, що банківська система — кровоносна система країни. Нам її в жодному разі не можна знеструмити. Саме на неї впливають панічні настрої та неправильні дії Нацбанку. НБУ — приголомшливо вчиняє, приймає правильні та послідовні рішення. Тепер дуже важливо не розкачувати човен журналістам з приводу, який банк, де та коли, адже це реально впливає на усю систему. 

Віктор Гольдський: Рефінансування. Один із банків, який ми не будемо називати, але зрозуміємо, вже з початку війни отримав рефінсування двічі. Нічим не гарантоване. При цьому, за інструкціями НБУ, банки, у яких є власники чи засновники з країни-агрессора, не можуть взагалі отримувати рефінансування. Але ми маємо факт отримання понад 5 млрд грн. 

Світлана Монастирська: Якщо ви говорите про "Альфабанк"... Я там працювала багато років, і точно можу сказати, що у них власник не з Росії. Це європейські компанії, які є власниками. Якщо це був, наприклад, як "Сбербанк" Росії, де він конкретно є власником, тоді б це було питання. Сьогодні, як і багато років поспіль, власниками "Альфабанку" є не російські компанії. 

Віталій Шапран: Якщо ви пориєтеся трохи у прес-релізах Національного банку, то побачите, що фактично бенефіціарами у цього банку є особи, що потрапили під санкції, Фрідман і компанія. Але НБУ своєю постановою фактично відсторонив їх від управління. Сьогодні банк знаходиться під контролем європейських акціонерів. Тому сказати, що щось відбувається не за правилами, це не правильно. 

Будемо говорити так. Якщо вони знали, що будуть військові дії, були близькі до Путіна, вони ж могли кошти вивезти звідси. Але вони цього не зробили. Банк залишається працювати у штатному режимі. 

Я як фахівець із 20 річним досвідом не бачу тут жодних ризиків. Ризики були, якщо б там була пряма участь російських громадян, якщо б вони вивели кошти... 

Якщо ми порівняємо з якимось із держбанків, я думаю, що вони брали більше рефінансування, ніж той самий "Альфабанк". 

Віктор Гольдський: До державних банків менше питань... 

Віктор Шапран: Питання будуть після... Я не застерігаю, але так може бути, що питання будуть після війни. 

Василь Невмержицький: Дійсно, та ситуація, яка зараз відбувається в Україні зовсім відрізняється від 2014 року. Зараз ти не розумієш, де воно закінчиться, і прогнозувати зараз взагалі неможливо. На поточний момент в Україні є 69 банків, 31 з них з іноземним капіталом, два банки вийшли з ринку у лютому — це "Сбербанк" та "Промінвестбанк". Вони мали стосунок до країни-агрессора. 

Хочу сказати, що я б розділив би стабільність банківської системи на три частини. Перша — ставлення НБУ до банків у період війни. І хочу сказати дякую за оперативне реагування на зміни. Це і підтримка ліквідності, контроль за резервами, вирішення проблемних питань... Друге я б відніс до ліквідності банків. На поточний момент ліквідність складає десь понад 200 млрд гривень, мається на увазі коррахунки, які щоденно знаходяться на рівні 50-60 млрд і десь на депозитних сертифікатах до 150-180 млрд. Плюс, коррахунки в іноземних банках, там десь теж 200 млрд. Тобто питання в ліквідності взагалі не стоїть. Навіть процентні ставки за депозитами у порівнянні з 1 січня 2022 року на 1% знизилися. Я беру за статистику дані Thomson Reuters, які публікуються щоденно. 

Кредитний портфель за березень щодо юридичних осіб знизився всього на 2 млрд гривень. Це питання пов'язане з тим, що нема кого кредитувати. Бо бізнес з одного боку не хоче брати довтострокові кредити, він бере гроші у першу чергу на короткі якісь проекти, поповнення облігових коштів. 

Щодо пасивної частини, то березень показав рекорд зі збільшення грошових коштів фізичних осіб у банках +66 млрд тільки у гривні. Я вважаю, що ця цифра досягнута за рахунок грошових виплат з боку держави, а також у зв'язку з переміщенням людей, як всередині країни, так і за кордоном. Люди взяли гроші, які була під подушкою, і понесли в банки поповнювати рахунки. І частина людей, які втратили роботу, розміщали кошти на депозити. У даному випадку індикатором цього є зменшення відсоткових ставок, про які я щойно сказав. 

Третя частина стабільності банківської системи — прибутковість. У нас за два місяця прибутковість була десь на рівні 9,3 млрд гривень. У тому числі січень показав 7,2 млрд, у лютому банки почали активно формувати резерви, резерви за кредитами склали більше 5 млрд гривень. Тому прибутковість склала 5,2 млрд гривень прибутку. Тобто прибутковість падає. 

За цей час банківська система діджиталізувалась, адже можна підписувати електронно договори, кредитувати фізичних осіб, випускати картки. І це дало можливість фізичним особам, які переміщуються, і бізнесам в онлайні отримувати банківські послуги.

Віктор Гольдський: Якщо в нас ліквідність банківської системи достатня, чому за критеріями МВФ у нас стабільність десь 85%? Тобто валютних резервів недостатньо на сьогодні, щоб повністю наша система вважалася незалежною, стабільною. 

Віталій Шапран: Критерії МВФ доволі жорсткі і вони висуваються до золотовалютних резервів. Там вимірюється відтік капіталу, покриття імпорту. Це так званий синтетичний показник. А ми з вами обговорюємо банківський сектор, до якого золотовалютні резерви мають досить опосередкований стосунок. Давайте не плутати макро індикатори фонду з мікро показниками банківського сектору. 

По-перше, хочу погодитися із паном Василем, що ми не відчуваємо сьогодні горизонтів ризику. Наприклад, відбувається формування резерів банків. Ми прогнозуємо, як це було у 2014-2015 роках, що у нас будуть проблеми, будуть знищені застави, будуть погані кредити тощо. Але ж ми з вами ніколи не були в такій ситуації, коли ми отримуємо репарації від Росії, які вже частково заарештовані. Тобто питати, чи будуть вони нам виплачувати їх, ми не будемо. Наприклад, якщо той бізнес, який дуже постраждав, отримуватиме репарації, то, можливо, ситуація щодо банківського сектору буде змінюватися. Ми спочатку побачимо як банки формують резерви і наш банківський сектор стає збитковим, а потім побачимо потік лікідності і покращення ситуації. Але це моє припущення. 

Віктор Гольдський: До того, як буде додаткова ліквідність, пов'язана з виплатою репарацій, буде якась глобальна прірва часова. Ви самі зазначили, що буде криза, пов'язана з невиплатою кредитів, знищенням заставного майна. До речі,  це буде відразу наше наступне запитання. Як будуть ті, хто отримав кредити, будуть гасити ці кредити? Чи повинні вони це робити, якщо майно втрачене в результаті бойових дій. Чи буде тоді Нацбанк рятувати ці банки, котрим може не вистачити часу протриматися до моменту, коли підвищаться потоку за репараціями? 

Віталій Шапран: Як це буде вирішуватися на практиці, треба питати безпосередно у нагляду НБУ. Друге залежить від того, наскільки швидко ми доб'ємося виплат репарацій. Насправді заморожені активи на Заході це ще не наші кошти. Щоб вони стали нашими, треба, щоб за рішенням суду було проведено забепечувальний захід і рішенням суду вони були заарештовані на користь України. Бажано, щоб це був Гаагський суд, бо туди вже поданий позов і він вже розглядається. Фактично, ми можемо отримати доступ до грошей раніше, ніж завершиться судовий процес, бо він може йти роками. 

Віктор Гольдський: Світлано, як взаємовідносини з боржниками будуть вирішуватися у випадку, якщо втрачене майно, яке було заставою під кредит? 

Світлана Монастирська: По-перше, коли банком приймається рішення про кредитування, в першу чергу приймається ризик на бізнес, а не на заставу. Це не ломбардне кредитування. І застави, яку беруть банки, скоріше додаткове страхування для банку, але не те, що допомагає прийняти рішення на прийняття ризику. 

Віктор Гольдський: Але ж є ще споживчі кредити і кредити для фізичних осіб... 

Світлана Монастирська: Так, це треба розділяти. Оскільки до цього ми все ж обговорювали бізнес, ми говоримо про корпоративне кредитування. Коли банк приймає рішення про кредитування бізнесу приймає ризик на бізнес. Я знаю, що зараз банки поводять себе правильно. Вони відкладають процес погашення тіла кредиту, йдуть на зустріч з реструктуризації частини відсоткової ставки, уплати частини відсотка. Балансуючи між тим, що зараз відчуває клієнт, та система резервування від НБУ всередині країни. Поки що це у всех виходить. Всі поводять себе щодо один одного правильно — і компанії, і банки. 

Що ми будемо робити далі? Я поки не розумію, оскільки ми не знаємо, скільки це ще триватиме, скільки всього буде зруйновано. 

Те, що стосується фізичних осіб. Безумовно, банкам доведеться все резервувати і постфактум вже вирішувати питання. Банки, приймаючи рішення, видавати кредит фізичній особі, оцінюють заробітну плату, чи виплачувались кредити до цього. Багато людей сьогодні втратили роботу, тому банки вимушено будуть формувати резерви. Тому удар доведеться у тому числі й на банки. 

Але я хочу сказати, що все ж кредитний портфель корпоративних клієнтів, значно більший, ніж фізичних осіб. Тому тут скоріше треба звертати увагу на банківську систему і кредитування корпоративних клієнтів. 

Віктор Гольдський: Дуже просте питання. Взяла людина кредит, іпотечний. Але будинок зруйновано, а кредит висить. Що людині такій робити? 

Світлана Монастирська: По-перше, якщо кожен буде тягнути ковдру на себе, то неможливо буде домовитися. Дивіться, є Нацбанк, який це все регулює. Безумовно, у нас у всіх спільна біда. І ми точно ніколи з таким не зіштовхувалися. Враховуючи, які кроки сьогодні роблять люди, банки, НБУ, ми точно зможемо вирішити це питання з часом. 

Купу інформацію треба буде перевіряти — як банк приймав рішення — з урахуванням на іпотечну кампанію, на нерухомість чи на доходи фізичної особи? Як він зарезервував це? Як НБУ після цього буде дивитися на ці резерви? Чи буде він списувати ці кредити, хоча б частково?

Сьогодні неможливо точно відповісти. Але якщо подивитися на період до 24 лютого, Нацбанк, фізичні особи, банки і компанії поводять себе як одне ціле, яке добре один одного розуміє. Сьогодні відбувається класна синергія. 

Віктор Гольдський: Ви кажете банки підтримують. А, наприклад, банки з початку агресії могли б переглянути ставки за кредитами і зменшити їх для людей? Якщо облікова ставка зараз 10%, то заробити під час кредитування не 5-6%, а 2-3%? Але ж банки не пішли на це, не підтримали у цьому руслі людей. 

Світлана Монастирська: Банки і так заробляють 2-3% за умови кредитування під 16%. Оскільки рахується не не так у лоб, як це здається. Є резервування, обслуговування відділень, клієнтів тощо. 

Також існують ставки для фізичних осіб, вони публічні, вони мають бути рівні. І банк може приймати політику поступки клієнтам відтермінування платежів. 

Віктор Гольдський: Я кажу про те, щоб знизити усім. Була ставка 20%, наприклад. Почалася війна, і банк приймає рішення допомогти людям і за всіма кредитами знизити ставку на 2%. 

Віталій Шапран: Руйнування застави — не може бути трагедією для бізнесу. Коли відбувається руйнація, банк дивиться на весь бізнес цієї компанії. А може у неї складів із продукцією штук 20 по всій Україні, а знищено лише один. І для компанії це проблема, але невелика. Так, збитки були. 

Так само і щодо фізичних осіб. Ви говорите про бідного громадянина, у якого розбомбили квартиру, вона була одна. А є люди, які згідно з декларацією мають 36 квартир, а знищили одну. Яка була в заставі. Він ще й родич забудовника...  Таких прикладів дуже багато. 

Є соціальний фактор, є не соціальний. Що стосується пошкодження нерухомості, я все ж вважаю, що фонд, який буде створений за рахунок репарацій, буде відшкодовувати вартість цього житла. І наскільки мені відомо, що в Уряді це питання вже стоїть. Вони навіть окресили законом, що будуть видавати компенсацію за житло за певних умов. 

Тому логічно, якщо людина отримає замість старого житла, яке було в іпотеці, нове, то воно має перейти в іпотеку. Якщо воно одне. 

Але ці питання поки що не врегульовані, оскільки процеси деструктивні не завершились. Потім ми підрахуємо все повністю, будемо бачити картину щодо системи. Я вас запевняю, що заставляти бідну людину платити за житло, якого немає, ніхто не буде. Але якийсь вихід буде знайдено. 

Віктор Гольдський: Але питання таке ще, чому немає прив'язки комерційних кредитів до облікової ставки Національного банку? Коли ставка Нацбанку була 6%, ніхто з комерційних банків не знизив ставку за кредитами, по 18-20% видавали кредити. 

Віталій Шапран: Пане Вікторе, так вийшло, що я за станом здоров'я не можу взяти автомат, але мені довелося займатися ризиками російської банківської системи. І в них якраз ситуація, про яку ви говорите. У них зараз 40% кредитів прив'язані до облікової ставки Центрального банку. А тепер подивіться, що у них сталося. 

Вони мали ставку 6,5%, а за один день вона стала 20%. Наприклад, платили за кредитом 12% чи 13% у рублях, а тепер за один день зробили 40%. І це стосувалося не тільки іпотеки, а ще й бізнесу. 

Ви розумієте, якщо у вас офіційний монетарний режим таргетування інфляції, і у вас офіційно записано, що ви використовуєте як основний інструмент грошово-кредитної політики облікову ставку, то прив'язувати до основного інструменту грошово-кредитної політики кредитні ставки не потрібно. Банки повинні встановлювати ставки, зважаючи на собівартість своїх ресурсів, ризики. 

Світлана Монастирська: Є компанії, які займаються кредитуванням фізичних осіб на кредити до зарплати так звані, іпотечні кредити, на купівлю техніки. Все залежить від статистики, від того, як приймається рішення. Наскільки багато непогашених кредитів, за скільки їх потім продають колекторським компаніям тощо. Від цього по суті залежить ставка. 

Так, є компанія, які поводять себе негарно, отримуючи понадприбуток. Тоді не беріть. Є попит, тому є пропозиція. Якщо ми говоримо про класичний банк, то ніхто з банків цього не робить. Всі основні банки — універсальні, кредитують корпоративний бізнес  а отже підтримують економіку. 

А ті, хто займається кеш-кредитуванням... Це кредитування, по суті, незаможних людей, які не розбираються в економіці, не розуміють, що вони платять 120% на рік. 

Василь Невмержицький: Щодо відсоткової ставки за кредитами. Є таке, що дуже важливе, суттєве — це питання, пов'язане з тим, як забрати заставу. У нас дуже важка ситуація з законодавством щодо того, коли фізична особа не гасить кредит, іпотеку наприклад, і ти приїхав забрати обладнання чи офіс. Якщо б у законодавстві було прописано, що ти робиш виконавчий напис, ти попередив за 30 днів, кредит не погасили, ти приїхав і забрав. Так у Штатах, наприклад. То завтра ці кредити були б взагалі по 5 чи 6%. 

Тобто дуже велике значення має те, як банк управляє проблемними кредитами і наскільки просто забрати заставу, за якою не платиться кредит. Це серйозно. 

Щодо кредитування фізичних осіб. Давайте я зараз так жорстко скажу. Ми ж розуміємо, що люди, які зараз знаходяться на територіях, де відбуваються військові дії, їм все рівно зараз, є у них кредит, нема кредиту. Можливо, когось навіть немає в живих, хтось поранений, хтось ховається у катакомбах. Чи будуть зараз банки телефонувати і говорити повернути якісь гроші? 

Зі свого досвіду скажу, що деякі банки, які займалися кредитуванням фізичних осіб, заморозили нарахування відсотків, багато банків заморозили погашення кредитів. 

Нагадаю, що у нас зараз військовий стан. Це говорить про те, що у клієнтів є право не виконути вимоги за кредитами, але вони не позбавляються забов'язання. Тобто ти можеш зараз не гасити кредити й відсотки, але за тобою цей борг залишиться. Більшість банків сьогодні йдуть на зустріч своїм клієнтам. 

Щодо перспектив. Дійсно, ніхто не може сказати, на якому етапі війна зупиниться, і скільки буде пошкоджень надалі. Особисто моя думка, що коли це все закінчиться, треба буде створювати, умовно, банк "поганих активів", де будуть з'ясовувати, що робити з кредитами, боргами. 

Віктор Гольдський: А навіщо створювати банк "проблемних кредитів", коли банки просто колекторам продають ці проблемні кредити, відновлють свою ліквідність і займаються далі роботою?

Василь Невмержицький: Розумієте, коли у людини немає квартири, зруйнували бізнес. А тут приходить колектор і говорить "віддай гроші", то мені здається, що це недоречно. 

Ситуація із курсом валют сьогодні та готівковий ринок в Україні й за кордоном 

Віктор Гольдський: Давайте тепер про курс валют. Який курс закладається на цей рік? Ми почали бесіду з того, що банківська система підтримується через депозити, треба, аби люди вкладали гроші. Навіщо їм це робити, коли на курсі вони зароблять більше? Жодна депозитна ставка їм стільки прибутку не принесе. 

Василь Невмержицький: По-перше, як тільки почалися війна, НБУ з метою стабільності банківської системи, міжнародних резервів, заборони витоку спекулятивної валюти за кордон, ввів обмеження щодо валютного врегулювання. Фізичним особам було заборонено купувати іноземну валюти. НБУ залишив три позиції, за якими можна було купувати валюту. Перша — це купівля юридичними особами валюти для задоволення потреб щодо критичного імпорту. Друге — в останній час вони змінили, що фізичні особи мають право купувати валюту для поставки в Україну бронежилетів, касок на 400 тисяч гривень на місяць. Третє — фізичні особи мають право купувати валюту для проходження лікування за кордоном. 

Віктор Гольдський: Зараз вже можна купити валюту. В принципі й на початку можна було це зробити, оскільки всі обмінники були відчинені. 

Василь Невмержицький: Я вам кажу за банківську систему. І ще четверта позиція, але це не банк встановив, — фіксований курс долар-гривня. Він зменшив вплив на економіку й додаткові витрати бізнесу і фізичних осіб. І дав можливість фізичним особам за кордоном с картки гривневої платити за товари та послуги необмежено. Тобто курс конвертувався. 

Віктор Гольдський: Щодо військових облігацій чи внутрішього займу, теж незрозуміло. Їхня конкретна перевага була в тому, що вони в повному обсязі по сумі гарантувалися державою. На відміну від депозитів. Зараз депозити гарантуються в повному обсязі і навіщо тоді внутрішнього займу купувати облігації, немає ніякої конкурентої переваги, ставка за ними нижче. Щоб хоч щось зароботи, порог входу має бути вище, тому що там окремі витрати є (комісія банку, депозитарій). Ми якось підстрахували депозити, людям добро зробили, але вбили інший фінансовий інструмент. 

Світлана Монастирська: Для того, щоб банківська система залишалася стабільною, було принятне круте рішення 100% гарантувати державою на час війського стану. Це важливо. Військові облігації мають тривалий термін. Тому їх не можна порівнювати за термінами. Вони не вбили інструменти. Ці інструменти різні. 

Віктор Гольдський: Але щоб гратися у військові облігації, це мінімум від 100 тисяч гривен, а краще мільйон. І навіщо людині заморочуватися, вона піде на депозит покладе гроші і все:

Світлана Монастирська: Якщо у людини є гроші, я вважаю, що безпечніше їх зберігати в банку, ніж вдома. Тому що в країні війна. Не треба вдома зберігати гроші, це небезпечно. Якщо ти українець, ти віриш своїй державі, залишаєшся в Україні, готовий далі там жити — банки чудова можливість зберегти гроші. 

Віталій Шапран: Будь-яка облігація — це не депозит. Якщо ви захочете облігації продати, а ринкові ставки зміняться, то ви вже можете не продати за ту ціну, за яку купили. Це різні інструменти. Якщо ви хочете ліквідність, то покладіть їх на картку з підвищеним відсотком. Всі державні банки мають такі продукти. 

Тепер щодо курсу. Є два моменти. Перший — стратегічний. Ви кажете, що можна купити долари, потримати, а потім продати вигідніше... Не факт. Бо ми з вами опинилися в іншій реальності. Ті активи, які заарештовані у РФ, покривають 392 млрд долларів. Тільки одні золотовалютні резерви. Ще десь 50 млрд — активи чиновників, причетних до агресії. Їх буде дуже легко через суди отримати. 

Є золотовалютні резерви Національного банку, які підживлюються МВФ у стандартному режимі, а є ті відшкодування, кошти, які будуть спрямовані на відбудову України. 

Я не хочу вас підводити під тему фіксованого курсу, що воно буде завтра. Але я хочу зазначити, що у нас змінюється монетарна парадигма, як така. Ми постійно були  бідною країною, де було замало золотовалютних резервів. Тепер ситуація змінюється. І зміна в стратегічному плані вплине на курс, на його стабільність. Він не буде 40, 50 гривень за долар. Навіть за якихось негативних сценаріїв очікувати значної девальвації гривні не варто. 

Віктор Гольдський: Це поки нам будуть іноземні партнери давати ці вільні резерви. Але ж не будуть вони 30 років їх давати? 

Віталій Шапран: Це може розтягнутися на кілька років. Бо там 450 млрд, які Україна заслуговує на свою користь. Поки ми будемо судитися і забирати їх, партнери можуть нам за рахунок кредитних коштів давати кошти на відновлення. Це стандартна процедура для більшості банків розвитку. Якщо б у нас було просто фінансування з устаткування, то я міг би погодитися, що 90% піде за кордон. А так у нас же відбудова. І відбудовувати будуть наші будівельні компанії. Частина цих коштів піде в національну валюту і засяде в резервах Нацбанку. Частина буде фігурувати як резерви другого порядку, наприклад, резерви Уряду. Цей факт треба завжди тримати під час прогнозів. 

Другий момент — тактичний. Я погоджуюсь, що вдалим рішенням була фіксація курсу. На жаль, це рішення на готівковому ринку не спрацювало. Приклав Національний банк багато зусиль, щоб воно потім перекинулося на готівковий ринок. І українці, які їхали за кордон, це як правило жінки з дітьми, вони отримали можливість знімати кошти за курсом 29,25 за долар. Я вважаю, що це була виконана правильна функція НБУ. Що вони не зробили, це — готівковий ринок. 

Віктор Гольдський: Світлано, давайте тоді продовжимо щодо викупу національної валюти за кордоном. І ще питання, якого можна торкнутися — Польща відкрила нам умовно гуманітарно-кредитну лінію до мільярда доларів. Ми за гривню можемо цю валюту купити. Але ж за рік ми маємо її викупити і за яким курсом? 

Світлана Монастирська: Я була у Молдові, Румунії та Болгарії, де я допомагала нашим жінкам із дітьми. Головна проблема, яка існувала, що багато жінок виїхали лише з українськими паспортами чи взагалі без нічого. І майже у всіх жінок, які приїжджали до цих країн і зверталися до нашого штабу, було готівкою десятки тисяч гривень. Що роблять ці країни? Перший час вони зовсім не приймали гривню, бо вона не вільно конвертована валюта. Після цього деякі відчули, що можуть заробити, і почали ставити просто мародерський курс. Типу "ти можеш купити курс за 47 гривень". 

Віктор Гольдський: І це робили банки ? 

Світлана Монастирська: Банки та обмінні пункти. Наприклад, у Болгарії деякі банки взагалі не хотіли приймати гривню. Жінкам не було за що жити, їсти, годувати дітей. Вони були змушені йти до обмінних пунктів, які приймали гривню хоч якось. У Болгарії є велика мережа Tavex, де приймали по 43 гривні. У моєму розумнні, 43 гривні — це мародерство. 

Я як банкір, який приїхав до Болгарії, подумала, що можу допомогти нашим жінкам прийняти гривню дешевше. Я об'їхала усі банки, усі обмінні пункти, домовилася, щоб вони приймали гривні за нормальним курсом, закладаючи зовсім невелику комісію. Я домовилася, що вони збирають усю гривню, я наймаю компанію, як довозить гривню до українського кордону. Сказала, що частину витрат я беру на себе. Звернулася до українських банків. 

Усі болгарські компанії, які приймали цю гривню, готові були приймати за нормальним курсом і віддавати. Що трапилося з українськими банками? Дякую НБУ. Він випустив листа про те, що він дозволяє банкам купувати фізичну гривню і платити у відповідь безготівковий долар чи евро у розмірі не більше мільйона за добу. 

Але ніхто з українських банків досі не пропрацював процедуру, яка б купляла готівкову гривню з різних країн. Ні державні банки, ні комерційні досі не можуть зі мною погодити процедуру, у якій вони, у зоні duty free... Це ж стандартна процедура. 

Коли люди приїжджають до аеропорту, там є зона duty free, де вони можуть обміняти, зняти гроші в банкоматі. Це зона, до якої допущено дві сторони залежно від кордонів. Я пропонувала, щоб я привозила гроші в цю зону і передавала гроші українським банкам. На сьогодні цей процес досі не врегульований. Якщо Віталій у Нацбанку зможе мені в цьому допомогти ... 

Віктор Гольдський: А що заважає так зробити? 

Світлана Монастирська: НБУ говорить: ми дали дозвіл банкам, спілкуйтеся з ними. Я поговорила з 15 банками. Два взялися лише продовжувати цю процедуру. Далі всіх просунувся "ПУМБ". Далі у нас було питання з митницецею, як ми будемо гривню цю розмитнювати. Оскільки до сьогодні не будо процедури... Є процедура, коли банки купують долар, завозять долар в Україну, розраховуємося за нього на коррахунки в інших банках. Такая процедура є. Як купляти гривню з-за кордону, такої процедури не існувало. 

Я поговорила з митною службою України. Вони не побачили з ним проблем. Ми можемо так само себе поводити, як з доларами. Далі виникло питання технічної доставки, яка має супроводжуватися поліцією і спеціальною охороною. Для того, щоб поліція перейшла у зону duty free, вона має здати зброю, бо їх не пустять. Це митна зона між двома кордонами. Поліція говорить: ми не готові супроводжувати без зброї. Інший бік не готовий їхати до країни через військовий стан. 

На цьому етапі все зупинилося. Ми нічого не можемо зробити. Домовитися, щоб всі три країни Молдова, Румунія, Болгарія .... Я провела десятки зустрічей, де готові людям допомагати — купувати за нормальним курсом, щоб було легше тим жінкам з дітьми. Наша країна не готова прийняти цю гривню готівкою. 

Віктор Гольдський: Який тоді вихід? 

Світлана Монастирська: Я не знаю. На сьогодні в мене така ситуація. Я не можу вирішити питання, щоб українська сторона прийняла в інкасаторські машини гривні. До цього всі гривні, які були прийняті у трьох країнах за ненормальним курсом, були продані до Польщі. 

Віктор Гольдський: А який курс зворотнього викупу гривні? 

Світлана Монастирська: Вони перестали приймати, бо нікому продавати цю гривню. Вони не розуміють, що робити. 

Український банк, умовно кажучи "ПриватБанк", говорить: ми готові купувати за курсом 32. Туди закладаються витрати на доставку і все. Тут готові нічого не заробляти, готові взяти участь у допомозі нашим жінкам. Вони готові! 

Василь Невмержицький: Я вважаю, що це буде моїм соціальним питанням. Наскільки мені відомо велика кількість банків у різних країнах уже бере участь в обміні готівкової гривні на іноземну валюту. Це за статистикою "Райфазен", "ОТP" тощо... 

Світлана Монастирська: Це не зовсім так. Вони приймають... Ось, наприклад, ОТP у Молдові приймає 500 євро на добу на обмін, а у Болгарії — не приймає. Але вони не продають гривню в Україні. 

Василь Невмержицький: Питання в чому. Дійсно, кожна з країн прийняла рішення щодо встановлення ліміту за операціями. Я володію на поточний момент двома схемами, які працюють між країнами щодо гривні. Перша — це схема між центральними банками, наприклад, НБУ і Центральний Банк Польщі. Було підписано угоду і Нацбанк України вираховує їм валюту, а готівкова гривня залишається в Польщі. Далі вони вирішують, будуть її забирати чи ні. Це вже комерційна-банківська таємниця. Щодо інших країн є можливість купувати в іноземних банках готівкову гривню за безготівкову валюту. Звичайним комерційним українським банкам. Тобто такий банк має право викупити готівкову гривню в банку в Румунії чи в Угорщині. І перерахувати їм іноземну валюту.

Я знаю, що більшість банків, які пішли на це, мають материнські банки у Європі. І гривня, яку вони купують, залишається на рахунку, який вноситься в Європі на рахунок українського банку або збереження, щоб у українського банку був баланс та ліквідність коштів. 

Світлана Монастирська: Це теоретично. Практично вони цього не роблять, на жаль. 

Василь Невмержицький: Я із задоволенням візьму участь, щоб у цьому питанні вам допомогти. 

Світлана Монастирська: Ми з банком "ПУМБ" дуже просунулися в цьому питанні. Я дуже за це вдячна. Вони швидко допрацювали свій мобільний додаток. Я сказала, що ми можемо, наприклад, тут ідентифікувати фізичних осіб, віправити вам засекречені дані, а ви відкриєте їм віддалено рахунки. За тиждень "ПУМБ" допрацював цей додаток для наших людей. І все одно не можуть прийняти цей кеш. 

Я запропонувала простішу схему. Банк приймає гроші знеособлено, тут це можливо до 5 тисяч євро. Зібрати це у велику інкасаторську машину, наприклад, мільярд гривень. Привезти до українського кордону і банку продати ці гроші. Так теж не виходить. Віталію, якщо ви можете допомогти, давайте це зробимо. 

Наприклад, до Болгарії приїхали 50 тисяч українських жінок. У кожної є гривні. Ми можемо їм допомогти. Те ж саме у Румунії, Молдові. Але жодна країна не продала готівкову гривню в Україну. 

Віктор Гольдський: А як буде вирішуватися питання щодо кредитної лінії Польщі. Коли ми за гривню викуповуємо у них долари. Як фізично перевезти гроші через кордон? 

Віталій Шапран: По-перше, нещодавно була офіційна новина від Єврокомісії, що вони прийняли рішення про викуп по 10 тисяч на готівкову гривню на національні валюти. Честно кажучи, як це позначиться на наших нормативних документах, але сам факт визнання, що такая проблема є... Однак у новині немає конкретики, куди звертатися, ось в чому проблема. У банківських релізах також, той же "Райфазен" пише, що вони і у Болгарії обмініють валюту, а людина, яка знаходиться в цій країні, каже, що не обмінюють, бачите. 

Світлана Монастирська: Обмінює лише Tavex — велика мережа обмінників. І мені власник зателефонував декілька днів тому і сказав, що припинив обмінювати, бо їм нема де подіти валюту. 

Віталій Шапран: Це проблема, тому що обмінні пункти за ринковим принципом працюють від приходу. Якщо вони отримують гривню, а назад її ніхто не купує, то звичайно, вони далі не знають, що з нею робити. 

Є ще один варіант. Наприклад, якщо у вас є екзотична валюта і ви приходите і за невигідним курсом сдаєте її. Обмінник відправляє її своєму-банку партнеру. Як правило, це стосувалося рупій індійських. 

Але я вважаю, що зараз можливий варінт — це просто приїхати з картками цих людей на кордон і через термінами внести готівку гривню на рахунки. І вони потім там зможуть знімати в будь-якій країні ЄС іноземну валюту. 

Світлана Монастирська: На який кордон? Болгарія не межує з Україною... З НБУ говорила, з головою митної служби говорила — немає проблем з ними. Є сьогодні проблема у тому, що поліція не готова перетнути кордон без зброї. Це взагалі один підрозділ, який не може між собою домовитися. Я з усіма домовилася... 

Ми говорили ще з поліцейськими Польщі. Намагаємося їх вмовити перетнути кордон України, щоб обміняти гривню. Тільки у мене питання — це українським банкам треба прийняти валюту и допомогти українцям? Чи це ми маємо польських поліцейських вмовляти це зробити? 

Я не дуже розумію... Ми всі намагаємося виконати соціальну місію, але українська сторона чомусь не готова до цього. 

Віталій Шапран: Питання ікасації цієї валюти фактично. Друге питання обміну як такого. Тому що обмін відбувається і на території України. 

Світлана Монастирська: Ще раз. Інкасація до зони duty free між будь-якої країни — питання вирішуване. Реально європейські банки, обмінні компанії готові довозити. Наша сторона, українська, не готова переїхати кордон України, щоб прийняти готівку. Ось у чому проблема. 

Як європейські санкції позначилися на банківській системі Росії

Віктор Гольдський: Проблема окреслена. Сподіваємося, що рішення вдасться знайти. Давайте ще розглянемо питання, як санкції позначилися на банківській системі Росії? Чи вони ефективні? Що можна ще зробити, щоб підірвати стабільність банківської системи РФ? 

Світлана Монастирська: Я вважаю, що чотири банки це недостатньо. Треба всю банківську систему Росії відключати повністю від всього світу. Тільки тоді вони відчують різницю. Це вирішить усі питання. 

Віталій Шапран: Я думаю, що не можно усіх відключати, а залишити один-два банки. Пояснюю чому. У них залишаються емітенти, які оплачують борги валютою. Той же "Евраз" отримав на це дозвіл. Якщо всіх відключити, як гроші від того ж "Євразу" потраплять інвесторам, які купували. Вони можуть витратати валюту, яка за кордоном. А далі, де вони будуть брати гроші, щоб розплачуватися за відсотками? Тому якийсь канал потрібно залишити. Так само і щодо газового питання. Ви звернули увагу, як Путін говорив, що будуть приймати оплату за газ в рублях? Деякі країни вже погодилися. Каже, буде їх "Газпромбанк" обслуговувати. Я вважаю, щоб обслуговувати платіж в рублях, фактично не в рублях, платять в євро, а всередені банк конвертує в рублі і перераховує "Газпрому". Навіщо це буде потрібно, тому що в тих банках, у яких зараз він проводить розрахунки, вони бояться, що ці кошти будуть заарештовані. Коли, наприклад, Німеччина перерахує кошти за той спожитий газ, гроші можуть підвиснити. 

Віктор Гольдський: Навіщо така складна подвійна конвертація? Чому вони не примусили банки купити рублі і робити транзакції в рублях? 

Віталій Шапран: Так а де ви їх купите? Ну так правильно, вони у російських банків за євро купують рублі. І все. 

Віктор Гольдський: Ви сказали, що "Газпромбанк" буде конвертувати. Тобто європейці платять у євро, а банк для внутрішнього ринку конвертує в рублі. А я кажу про інше — спочатку європейці купують рублі і зі своїх рахунків оплачують в рублях? 

Віталій Шапран: Ви ще одну операцію пропонуєте. Якщо транзакція продовжиться більше однієї доби, ви можете зіштовхнутися з тим, що у вас зміниться курс рубля до євро. Тому Росія і підсунула цей "Газпромбанк" Європі, щоб їх загнати під транзакції. 

Віктор Гольдський: А якщо ціна на газ буде в рублях зафіксована? 

Віталій Шапран: Такого не може бути. Такого не передбачено контрактами взагалі. Вони як сплачували в євро, так і платять. 

Василь Невмержицький: Дуже серйозне питання, і дуже непросте. Питання із SWIFT питання з тим, що всі російські банки мають коррахунки в іноземних банках у валюті. Звичайно, що доларові платежі усі проходять через американські банки. Так побудована фінансова схема розрахунків. Ви бачили новини, пов'язані з тим, що до початку проведення "операції", Росія завезла 300-400 млрд доларів готівки. Вони готували взаємовідносини з Китаєм, іншими країнами, щоб мати аналог в коррахунках, в можливості розраховуватися, і питання із золотом дуже серйозно стоїть...

Дуже багато питань до банківської системи. Як це зробити... Всіх заблокувати — ні, бо тоді питання, як отримати від них валюту, відшкодування... Важке питання. Це має бути симбіоз цілих наборів, а не просто заблокувати щось і все. 

Віктор Гольдський: Гаразд. Вдячний вам за бесіду. Але, на жаль, ми розглянули лише третину питань, які я виписав для форуму. Думаю, що у нас не остання зустріч. 

Раніше на порталі "Коментарі" - Інфраструктура України під час та після війни: фінансування, стратегії та ідеї.